Рибавірин капсули по 200 мг №60

все про товар інструкції до медичного застосування ціни в аптеках

Склад

Діюча речовина: ribavirin;

1 капсула містить рибавірину в перерахуванні на 100% речовину 200 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний;

Склад оболонки капсули: желатин, титану діоксид (Е 171), індигокармін блакитний (Е 132), хіноліновий жовтий (Е 104).

Лікарська форма

Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули №0 циліндричної форми з напівсферичними кінцями: корпус білого кольору, кришечка зеленого кольору; вміст капсул – порошок білого мул майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група

Противірусні засоби прямої дії. Нуклеозиди та нуклеотиди, за винятком інгібіторів зворотної транскриптази. Код ATX J05А B04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Рибавірин – синтетичний аналог нуклеозидів, активний in vitro щодо деяких РНК- та ДНК-вірусів. Механізм, завдяки якому рибавірин у комбінації з пегінтерфероном альфа-2b або інтерфероном альфа-2b впливає на вірус гепатиту С, невідомий. Монотерапія рибавірином хронічного гепатиту С не призводить до елімінації вірусу (РНК-вірусу гепатиту С) або покращення гістологічної картини печінки після 6-12 місяців терапії та протягом 6 місяців періоду подальшого спостереження. Однак комбінація рибавірину з пегінтерфероном альфа-2b або інтерфероном альфа-2b у ході клінічних досліджень призвела до підвищення рівня відповіді на лікування порівняно з монотерапією пегінтерфероном альфа-2b або інтерфероном альфа-2b.

Фармакокінетика

Рибавірин легко всмоктується після прийому внутрішньо разової дози (Тmax = 1,5 години) і швидко розподіляється по організму. Фаза виведення з організму є досить тривалою. Напівперіоди всмоктування, розподілу та виведення разової дози становлять 0,05; 3,73 та 79 годин відповідно. Рибавірин всмоктується інтенсивно; лише приблизно 10% міченої дози виводиться із фекаліями. Однак абсолютна біодоступність становить приблизно 45-65%, що, можливо, пов'язане із метаболізмом першого проходження. Існує лінійна залежність між дозою та показником біодоступності (AUCtf) при прийомі разових доз рибавірину у кількості від 200 мг до 1200 мг. Об'єм розподілу становить приблизно 5000 л. Рибавірин не зв'язується з білками плазми.

Перенесення рибавірину неплазмовим шляхом було досліджено особливо детально щодо еритроцитів; було показано, що у загальному транспортування відбувається з участю врівноваженого нуклеозидного переносника типу еs. Цей вид переносника є практично у всіх типах клітин і може бути фактором, що зумовлює великий обсяг розподілу рибавірину. Співвідношення концентрації рибавірину цільна кров/плазма становить приблизно 60:1; залишок рибавірину в цілісній крові існує у вигляді нуклеотидів рибавірину, ізольованих в еритроцитах.

Рибавірин метаболізується двома шляхами: оборотним фосфорилюванням та деградаційним перетворенням, до якого входять дерибозилювання та амідний гідроліз з утворенням триазольного карбоксильного метаболіту. Сам рибавірин та його метаболіти – тріазолкарбоксамід та тріазолкарбонова кислота – виводяться з організму із сечею.

Була продемонстрована висока фармакокінетична прохідність рибавірину після його одноразового перорального застосування як у одного пацієнта, так і між різними пацієнтами (варіабельність величин площі під кривою «концентрація-час» (AUC) та максимальної концентрації (Сmax) у одного пацієнта становить приблизно 30 %), що може пояснюватися інтенсивним метаболізмом першого проходження та значним перенесенням у кровоносному руслі та за його межами.

При багаторазовому застосуванні рибавірину екстенсивно кумулюється у плазмі крові; співвідношення показників біодоступності (AUC12h) при багаторазовому та одноразовому прийомі дорівнює 6. При пероральному прийомі (600 мг 2 рази на добу) стаціонарна концентрація рибавірину в плазмі досягала до кінця 4-го тижня; при цьому вона становила приблизно 22 нг/мл. Після припинення прийому період напіввиведення становив приблизно 298 годин, що, можливо, говорить про його повільне виведення із позаплазмових структур.

Здатність проникати в насінну рідину. Вивчалася здатність рибавірину проникати у насіннєву рідину. Концентрація рибавірину в насінній рідині приблизно в 2 рази вища, ніж у сироватці крові. Однак системна експозиція рибавірину у жінки після статевого контакту з чоловіком, який отримує лікування, залишається дуже обмеженою порівняно з терапевтичними концентраціями рибавірину у плазмі крові.

Вплив їжі. Біодоступність одноразової пероральної дози рибавірину підвищується при одночасному вживанні їжі з високим вмістом жирів (обидва показники AUCtf та Сmax збільшуються на 70%). Можливо, підвищення біодоступності відбувалося за рахунок повільного транзиту або зміненої рН. У клінічному дослідженні ефективності для досягнення максимальної плазмової концентрації рибавірину пацієнтам було запропоновано приймати рибавірин разом із їжею.

Функції нирок. У хворих з нирковою недостатністю фармакокінетика рибавірину при одноразовому прийомі змінюється (показники AUCtf та Сmax збільшуються) порівняно з контролем (КК > 90 мл/хв). Ця зміна насамперед зумовлена зниженням існуючого кліренсу у таких хворих. Концентрації рибавірину не зазнають значних змін при гемодіалізі.

Опції печінки. Фармакокінетика застосування одноразової дози рибавірину пацієнтам з порушенням функції печінки легкого, середнього або тяжкого ступеня (клас A, B або C за класифікацією Чайлда-П'ю) аналогічна фармакокінетика рибавірину у здорових добровольців контрольної групи.

Пацієнти похилого віку (з 65 років). Спеціального фармакокінетичного аналізу для пацієнтів похилого віку не проводили. Однак у популяційному фармакокінетичному дослідженні вік не був одним із основних факторів, що впливають на кінетику рибавірину; Основним таким чинником є функція нирок.

Популяційний фармакокінетичний аналіз проводили з використанням даних досліджень щодо рівнів концентрації у сироватці крові (при періодичному заборі зразків). Розроблена модель кліренсу показала, що основними коваріатами є маса тіла, стать, вік та рівень креатиніну в сироватці крові. У чоловіків кліренс виявився приблизно на 20% вищим, ніж у жінок. Кліренс збільшувався залежно від маси тіла та зменшувався у пацієнтів віком від 40 років. Через існування значної варіабельності величин, яка не враховувалася в цій моделі, вплив цих ковріатів на кліренс рибавірину має невелике клінічне значення.

Діти

«Рібавірин-Астрафарм» у комбінації з пегінтерфероном альфа-2b

Фармакокінетичні властивості рибавірину та пегінтерферону альфа-2b при багаторазовому застосуванні оцінювали протягом клінічного дослідження у дітей із хронічним гепатитом С.

За розрахунками, у дітей, яким вводять пегінтерферон альфа-2b у дозі 60 мкг/м2 на тиждень, корегованої за площею поверхні тіла, логарифмічно трансформоване співвідношення системної дії протягом інтервалу між введеннями на 58 % (90% довірчий інтервал: 141-177). %) перевищує величину, яка спостерігалася у дорослих пацієнтів при дозі 1,5 мкг/кг на тиждень. У цьому дослідженні фармакокінетика препарату (нормалізована за дозою) не відрізнялася від даних, отриманих у попередньому дослідженні при застосуванні рибавірину в комбінації з інтерфероном альфа-2b як для дітей, так і для дорослих пацієнтів.

«Рібавірин-Астрафарм» у комбінації з інтерфероном альфа-2b

Фармакокінетика препарату «Рибавірин-Астрафарм» та інтерферону альфа-2b (нормалізована за дозою) не відрізнялася у дорослих та дітей віком від 5 до 16 років.

Показання

Лікування хронічного гепатиту С (ХГС) у комбінації з іншими лікарськими засобами.

Протипоказання

Підвищена чутливість до рибавірину або до будь-якої з допоміжних речовин.

Тяжкі захворювання серця, включаючи нестабільні та неконтрольовані форми, які спостерігаються протягом 6 місяців до початку лікування.

Тяжкі виснажливі захворювання.

Хронічна ниркова недостатність або кліренс креатиніну < 50 мл/хв та/або стани, що вимагають проведення гемодіалізу.

Тяжкі порушення функції печінки (ступінь В або С за класифікацією Чайлда-П'ю) або декомпенсований цироз печінки.

Призначення пегінтерферону альфа-2b протипоказане пацієнтам, ко-інфікованим вірусом гепатиту С/ВІЛ, з цирозом печінки та порушенням функції печінки > 6 балів за класифікацією Чайлда-П'ю.

Наявність анамнестичних або клінічних даних про тяжкий психічний розлад зокрема про тяжку депресію, суїцидальні думки або спробу самогубства у дітей.

Аутоімунний гепатит або інші аутоімунні захворювання в анамнезі (у зв'язку з комбінацією з пегінтерфероном альфа-2b або інтерфероном альфа-2b).

Гемоглобінопатії (наприклад, таласемія, серповидноклітинна анемія).

Період вагітності. Лікування препаратом «Рибавірин-Астрафарм» можна розпочинати лише після отримання негативного тесту на вагітність безпосередньо перед початком лікування.

Період годування груддю.

Чоловіки, жінки яких вагітні.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Слід ознайомитись з інструкцією для медичного застосування лікарських засобів, що застосовуються у комбінації з рибавірином.

Дослідження взаємодій проводили за участю лише дорослих пацієнтів.

Проводили дослідження щодо взаємодії рибавірину у комбінації з пегінтерфероном альфа-2а, інтерфероном альфа-2b та антацидами. Концентрації рибавірину можна порівняти при монотерапії та в комбінації з пегінтерфероном альфа-2а або інтерфероном альфа-2b.

Після закінчення лікування препаратом «Рибавірин-Астрафарм» період потенційної взаємодії триває до 2 місяців (5 періодів напіввиведення рибавірину) у зв'язку з тривалим періодом напіввиведення.

Результати досліджень in vitrо при застосуванні препаратів мікросом печінки людини та печінки тварин свідчать про те, що метаболізм рибавірину не опосередкований ферментом системи цитохрому Р450. Рибавірин не пригнічує ферменти системи цитохрому Р450. У токсикологічних дослідженнях були отримані дані про те, що рибавірин є індуктором печінкових ферментів. У зв'язку з цим існує мінімальний потенціал взаємодій, пов'язаних із системою ферментів Р450.

Антацидні засоби. Біодоступність рибавірину в дозі 600 мг знижувалась при одночасному прийомі антацидного препарату, що містить сполуки магнію та алюмінію або симетикон, показник AUC зменшився на 14%. Можливо, зниження біодоступності у цьому дослідженні було спричинене затримкою транспортування рибавірину або зміною рН. Вважається, що це взаємодія немає клінічного значення.

Нуклеозидні аналоги. Було показано, що рибавірин in vitrо пригнічує фосфорилювання зидовудину та ставудину. Клінічне значення цих даних невідоме. Однак ці дані свідчать про можливість того, що одночасне застосування препарату «Рибавірин-Астрафарм» з зидовудіном або ставудином може призвести до збільшення ВІЛ-віремії у плазмі. Тому рекомендується ретельний моніторинг рівня РНК вірусу імунодефіциту людини в плазмі крові пацієнтів, які отримують одночасне лікування препаратом «Рібавірин-Астрафарм» з будь-яким із цих двох препаратів: зидовудином та/або ставудином. При підвищенні РНК вірусу імунодефіциту людини питання про одночасне застосування препарату «Рибавірин-Астрафарм» з інгібіторами зворотної транскриптази необхідно переглянути.

Диданозин. Не рекомендується одночасний прийом рибавірину та диданозину. Експозиція диданозину або його активного метаболіту (дидеоксіаденозин 5'-трифосфат) in vitro підвищується при одночасному застосуванні диданозину та рибавірину. Спільне застосування цих препаратів може призвести до печінкової недостатності з летальним кінцем, периферичної нейропатії, панкреатиту та симптоматичної гіперлактатемії або лактоацидозу.

Азатіоприн. Рибавірин, пригнічуючи інозинмонофосфатдегідрогеназу, може впливати на метаболізм азатіоприну, що може призводити до кумуляції 6-метилтіоінозин монофосфату, асоційованої з мієлотоксичністю у хворих, які отримують азатіоприн. Слід уникати одночасного застосування препарату «Рібавірин-Астрафарм» та пегінтерферону альфа-2а з азатіоприном. В окремих випадках за переваги одночасного застосування рибавірину та азатіоприну над потенційним ризиком рекомендується ретельний моніторинг гематологічних показників з метою виявлення мієлотоксичності, при розвитку якої лікування цими препаратами необхідно припинити.

Хворі на ко-інфекцію ВІЛ-ВГС. Не виявлялося виражених ознак взаємодії у пацієнтів з ко-інфекцією ВІЛ-ВГС, які завершили 12-тижневе дослідження фармакокінетики з вивчення впливу рибавірину на внутрішньоклітинне фосфорилювання деяких нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази (ламівудину та зидовудину). Однак через значну варіабельність довірчі інтервали були досить широкими. Супутнє застосування нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази не впливало на експозицію рибавірину у плазмі.

Посилення анемії, асоційованої з лікуванням рибавірином, спостерігалося при одночасному застосуванні зидовудину у схемі терапії ВІЛ-інфекції, хоча точний механізм цього явища невідомий. Одночасне застосування рибавірину та зидовудину не рекомендується у зв'язку з підвищеним ризиком анемії. При виникненні анемії протягом одночасного застосування рибавірину та зидовудину необхідно розглянути питання про заміну зидовудину в комбінованій антиретровірусній схемі. Це особливо важливо для пацієнтів з наявністю в анамнезі анемії, спричиненої зидовудином.

Особливості застосування

Препарат «Рибавірин-Астрафарм» не можна застосовувати як монотерапію.

Комбінована терапія рибавірином та пегінтерфероном альфа

Зареєстровано кілька серйозних побічних реакцій, асоційованих з комбінованою терапією рибавірином та пегінтерфероном альфа, що включають:

Тяжкі ефекти з боку центральної нервової системи (такі як депресія, суїцидальні ідеї та спроби самогубства, агресивна поведінка);
тяжкі розлади з боку органів зору;
розлади з боку зубів та пародонту;
пригнічення зростання у дітей, яке може бути оборотним у деяких пацієнтів.

До початку лікування слід ознайомитися з інструкцією для медичного застосування пегінтерферону альфа щодо рекомендацій щодо моніторингу та лікувальної тактики цих побічних реакцій.

Ризик тератогенної дії (див. розділ «Застосування під час вагітності або годування груддю»). Перед початком лікування рибавірином лікар повинен у повному обсязі проінформувати пацієнтів про тератогенну дію рибавірину, необхідність застосування надійної та тривалої контрацепції, про ймовірність неефективності методів контрацепції та можливі наслідки вагітності у разі її виникнення під час терапії рибавірином. Щодо лабораторного моніторингу вагітності, див. «Лабораторні показники» в цьому розділі інструкції.

Канцерогенність. У деяких дослідженнях генотоксичності in vivo та in vitro було виявлено мутагенну дію рибавірину. Потенційна канцерогенна дія рибавірину не може бути виключена.

Гемодіаліз та серцево-судинна система. Зниження рівня гемоглобіну до < 100 г/л було зареєстровано не більше ніж у 15 % хворих, які отримують лікування протягом 48 тижнів рибавірином у дозі 1000/1200 мг у комбінації з пегінтерфероном альфа-2а, і не більше ніж у 19 % хворих – у комбінації з інтерфероном альфа-2а При комбінованому застосуванні рибавірину в дозі 800 мг та пегінтерферону альфа-2а протягом 24 тижнів у хворих рівень гемоглобіну зменшувався до < 100 г/л. Ризик розвитку анемії вищий у жінок. Хоча рибавірин не безпосередньо впливає на серцево-судинну систему, анемія, асоційована із застосуванням рибавірину, може погіршувати серцеву функцію та/або призводити до загострення ішемічної хвороби серця. Тому препарат «Рибавірин-Астрафарм» слід обережно застосовувати пацієнтам із захворюваннями серця. Кардіальний статус необхідно оцінювати до початку лікування та проводити клінічний моніторинг протягом терапії. При погіршенні функції серця лікування рибавірином слід припинити. Хворих із застійною серцевою недостатністю, інфарктом міокарда та/або аритміями в анамнезі або зараз необхідно ретельно спостерігати. Пацієнтам із захворюваннями серця рекомендується проводити електрокардіографію до та під час курсу лікування. Серцеві аритмії (переважно надшлуночкові), як правило, відповідають на стандартне лікування, проте може виникнути необхідність припинення лікування.

Є дані про виникнення панцитопенії та пригнічення кісткового мозку протягом 3-7 тижнів після супутнього застосування рибавірину та пегінтерферону з азатіоприном. Зазначені прояви мієлотоксичності були оборотними протягом 4-6 тижнів після відміни противірусної терапії вірусного гепатиту С та одночасно призначеного азатіоприну та не повторювалися після продовження лікування окремо кожним із препаратів.

Комбіноване лікування препаратом «Рибавірин-Астрафарм» та пегінтерфероном альфа-2а у разі хронічного гепатиту С, коли попередня терапія була неефективною, досить не вивчалися у хворих, у яких попереднє лікування було припинено через гематологічні побічні явища. При вирішенні питання про повторне лікування лікарю необхідно ретельно оцінити переваги та ризик.

Реакція гіперчутливості негайного типу. При розвитку гострої реакції гіперчутливості (такої як кропив'янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія) препарат “Рибавірин-Астрафарм” слід негайно відмінити та призначити відповідне лікування. Висипання, що швидко проходять, не вимагають відміни терапії.

функція печінки. При розвитку декомпенсації функції печінки під час лікування препаратом «Рібавірин-Астрафарм» у поєднанні з іншими лікарськими засобами слід припинити терапію. При прогресуючому та клінічно значущому підвищенні рівня АЛТ, незважаючи на зниження дози, або при одночасному підвищенні рівня прямого білірубіну лікування слід відмінити.

Порушення функції нирок. Фармакокінетика рибавірину змінюється у хворих з порушенням функції нирок через зниження кліренсу рибавірину. Тому перед застосуванням препарату «Рибавірин-Астрафарм» рекомендується досліджувати функцію нирок у всіх хворих, при цьому її бажано оцінювати за кліренсом креатиніну. Спостерігалося значне збільшення концентрації рибавірину в плазмі у пацієнтів із рівнем креатиніну у сироватці крові більше 20 мг/л або кліренсом креатиніну менше 50 мл/хв. Тому таким пацієнтам рекомендується корекція дози препарату "Рібавірин-Астрафарм".

Рівень гемоглобіну необхідно ретельно контролювати під час лікування та вживати заходів корекції у разі потреби протягом усього періоду лікування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти після трансплантації. Безпека та ефективність застосування комбінованої схеми пегінтерферон альфа-2а плюс рибавірин не встановлені для пацієнтів із трансплантацією печінки та інших органів. При застосуванні пегінтерферону альфа-2а як монотерапія або в комбінації з препаратом «Рибавірин-Астрафарм» повідомлялося про випадки відторгнення трансплантату печінки та нирок.

Ко-інфекція ВІЛ-вірус гепатиту С (ВГС). Слід звернутися до інструкції для медичного застосування противірусних лікарських засобів, які можна приймати одночасно при лікуванні хронічного гепатиту С з метою ознайомлення з тактикою лікування токсичних явищ, характерних для кожного препарату, а також можливої перехресної токсичності з рибавірином та іншими лікарськими засобами. У дослідженні NR15961 у хворих, які отримують одночасне лікування ставудином та інтерфероном з або без рибавірину, частота виникнення панкреатиту та/або лактоацидозу склала 3%.

У хворих з хронічним гепатитом С та коінфекцією ВІЛ, які отримують високоефективну антиретровірусну терапію, може бути підвищений ризик серйозних побічних ефектів (лактоацидоз, периферична нейропатія, панкреатит).

У хворих з коінфекцією ВІЛ-ВГС та великим цирозом, які отримують високоефективну антиретровірусну терапію, може бути підвищений ризик декомпенсації функцій печінки та, можливо, летального результату при комбінованому застосуванні з препаратом «Рибавірин-Астрафарм» та інтерферонами. Початковими факторами у хворих з коінфекцією ВІЛ-ВГС та цирозом, які можуть асоціюватися з декомпенсацією функцій печінки, є підвищення рівня білірубіну в сироватці крові, зниження рівня гемоглобіну, підвищення рівня лужної фосфатази або зменшення кількості тромбоцитів, лікування диданозином. Тому слід виявляти обережність при вирішенні питання про одночасне застосування пегінтерферону альфа-2а та препарату «Рібавірин-Астрафарм» з високоефективною антиретровірусною терапією.

Одночасне лікування рибавірином і зидовудином не рекомендується через підвищений ризик анемії.

Під час лікування коінфікованих хворих необхідний ретельний моніторинг щодо виявлення симптомів печінкової декомпенсації (включаючи асцит, енцефалопатію, кровотечу з варикозно розширених вен, порушення синтетичної функції печінки; наприклад, показник за шкалою Чайлда-П'ю ≥ 7). Показник за шкалою Чайлда-П'ю не завжди достовірно відображає наявність печінкової декомпенсації і може змінюватися під впливом таких факторів, як, наприклад, непряма гіпербілірубінемія, гіпоальбумінемія внаслідок медикаментозної терапії. При розвитку печінкової декомпенсації терапію препаратом «Рибавірин-Астрафарм» у комбінації з іншими лікарськими засобами слід негайно відмінити.

Одночасне призначення препарату «Рибавірин-Астрафарм» та диданозину не рекомендується через ризик мітохондріальної токсичності. Необхідно уникати одночасного застосування препарату «Рибавірин-Астрафарм» та ставудину з метою зниження ризику перехресної мітохондріальної токсичності.

лабораторні показники. Перед початком лікування слід проводити стандартні гематологічні та біохімічні лабораторні дослідження (загальний клінічний аналіз крові з підрахунком формених елементів, кількість тромбоцитів, аналіз електролітів, рівень глюкози, вміст креатиніну в сироватці крові, функціональні проби печінки, рівень сечової кислоти). Рекомендовані норми лабораторних показників на початок лікування препаратом «Рибавирин-Астрафарм»: гемоглобін: ≥ 120 г/л (у жінок); ≥ 130 г/л (у чоловіків).

Для пацієнтів з ко-інфекцією ВІЛ-ВГС з кількістю CD4+ лімфоцитів < 200 клітин/мкл недостатньо даних щодо ефективності та безпеки комбінованого лікування. Слід бути обережними при призначенні комбінованого лікування пацієнтам з низьким рівнем CD4+ лімфоцитів.

Лабораторні показники слід оцінювати на 2 та 4 тижні терапії та періодично після неї у разі потреби.

Рівень сечової кислоти може підвищуватись при застосуванні препарату «Рибавірин-Астрафарм» внаслідок гемолізу. Тому у пацієнтів зі схильністю необхідно ретельно проводити моніторинг рівня сечової кислоти щодо розвитку подагри.

Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності. Потраплення препарату до зовнішнього середовища необхідно звести до мінімуму. Препарат не слід викидати у стічні води та побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану систему забору відходів за наявності такої.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Препарат «Рибавірин-Астрафарм» не слід застосовувати в період вагітності (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Потрібно докласти всіх можливих зусиль для уникнення вагітності у пацієнток. Лікування препаратом «Рибавірин-Астрафарм» можна розпочинати лише після отримання негативного тесту на вагітність безпосередньо перед початком лікування. Будь-який метод контрацепції може бути неефективним, тому дуже важливо, щоб жінки репродуктивного віку та їх статеві партнери використовували ефективні контрацептивні засоби під час лікування та протягом 4 місяців після завершення лікування; під час лікування слід проводити щомісячні стандартні випробування на вагітність. При виникненні вагітності під час лікування та протягом 4 місяців після закінчення пацієнток необхідно проінформувати про суттєвий ризик тератогенної дії на плід внаслідок застосування рибавірину.

Необхідно зробити все можливе, щоб уникнути вагітності у партнерок чоловіків, які отримують препарат «Рібавірин-Астрафарм». Рибавірин накопичується внутрішньоклітинно та виводиться з організму дуже повільно. Не встановлено, чи рибавірин, що міститься в спермі, тератогенну дію на запліднення яйцеклітини. Пацієнтів-чоловіків та їх партнерок репродуктивного віку слід поінформувати про необхідність застосування ефективної контрацепції у період лікування рибавірином та протягом 7 місяців після його закінчення. До початку лікування у жінок має бути негативний результат тесту на вагітність. Чоловікам слід користуватися презервативом, щоб мінімізувати передачу рибавірину вагітним партнеркам.

Годування груддю. Невідомо, чи рибавірин проникає в грудне молоко. У зв'язку з потенційними небажаними реакціями у немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, перед початком лікування годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортом чи іншими механізмами

Препарат «Рибавірин-Астрафарм» не впливає або має незначний вплив на здатність керувати автотранспортом чи іншими механізмами. Однак при застосуванні комбінації з пегінтерфероном альфа-2а або інтерфероном альфа-2а можливий деякий вплив. Додаткову інформацію див. в інструкції з медичного застосування лікарських засобів, які застосовують у комбінації з рибавірином.

Спосіб застосування та дози

Терапію повинен проводити лікар, який має досвід лікування хронічного гепатиту С. Препарат «Рібавірин-Астрафарм» слід приймати 2 рази на добу (вранці та ввечері) під час вживання їжі. У зв'язку з тератогенним потенціалом рибавірину капсули не слід розламувати.

Рибавірин слід застосовувати у комбінації з пегінтерфероном альфа-2а або інтерфероном альфа-2а. Точна доза та тривалість застосування препарату залежить від інтерферону.

З додатковою інформацією щодо дозування та тривалості застосування можна ознайомитись в інструкціях з медичного застосування пегінтерферону альфа-2а або інтерферону альфа-2а у разі застосування рибавірину у комбінації з одним із цих препаратів.

Лікування у комбінації з пегінтерфероном альфа-2а.

Рекомендовані дози препарату в комбінації з пегінтерфероном альфа-2а, розчином для ін'єкцій, залежать від маси тіла хворого та генотипу вірусу.

Тривалість комбінованого лікування рибавірином та пегінтерфероном альфа-2а залежить від генотипу вірусу. У пацієнтів з 1 генотипом ВГС, у яких через 4 тижні терапії проявляється РНК ВГС незалежно від рівня вірусного навантаження до лікування, тривалість лікування має становити 48 тижнів.

Тривалість терапії протягом 24 тижнів можна розглядати у пацієнтів:

З генотипом 1 і початковим низьким вірусним навантаженням (≤ 800 000 МО/мл);
з генотипом 4, у яких на 4-му тижні результат визначення РНК ВГС є негативним і залишається негативним на 24-му тижні.

Загалом тривалість лікування протягом 24 тижнів може асоціюватися з вищим ризиком рецидиву порівняно із тривалістю лікування 48 тижнів. У таких пацієнтів при вирішенні питання тривалості лікування необхідно враховувати переносимість комбінованої терапії та додаткові прогностичні фактори, зокрема ступінь фіброзу. З ще більшою обережністю слід підходити до питання про скорочення тривалості терапії у пацієнтів з генотипом 1 та високим початковим вірусним навантаженням (> 800 000 МО/мл), у яких через 4 тижні терапії результат визначення РНК ВГС негативний і залишається негативним через 24 тижні лікування, оскільки обмежені дані свідчать, що скорочення тривалості терапії може негативно вплинути на стійкість вірусологічної відповіді.

У пацієнтів із 2 м 3 генотипом ВГС, у яких через 4 тижні терапії проявляється РНК ВГС незалежно від початкового рівня вірусного навантаження, тривалість лікування має становити 24 тижні. Можливе скорочення терапії до 16 тижнів в окремих групах пацієнтів з генотипом 2 або 3 з низьким початковим вірусним навантаженням (≤ 800 000 МО/мл), у яких через 4 тижні терапії результат визначення ВГС негативний і залишається негативним через 16 тижнів. Загалом у випадку 16-тижневого курсу ймовірність відповіді на лікування може бути меншою, а ризик рецидиву більший, ніж у разі 24-тижневої терапії. У таких пацієнтів при вирішенні питання про тривалість лікування, яке відхиляється від стандартного 24-тижневого лікування, необхідно враховувати переносимість комбінованої терапії та додаткові прогностичні фактори, зокрема ступінь фіброзу. З ще більшою обережністю слід підходити до питання про скорочення тривалості терапії у пацієнтів з генотипом 2 або 3 та високим початковим вірусним навантаженням (> 800 000 МО/мл), у яких через 4 тижні терапії результат визначення ВГС негативний, оскільки скорочення тривалості терапії може дуже негативно вплинути на стійкість вірусологічної відповіді.

Клінічні дані щодо пацієнтів із генотипом 5 та 6 обмежені, рекомендується комбінована терапія з рибавірином (1000-1200 мг) протягом 48 тижнів.

Режим дозування препарату при комбінованому лікуванні з пегінтерфероном альфа-2а для пацієнтів із ВГС (Таблиця 1).

Генотип	Добова доза препарату	Тривалість лікування	Кількість капсул по 200 мг
Генотип 1, низьке вірусне навантаження з БВО*	<75 кг = 1000 мг ≥ 75 кг = 1200 мг	24 тижні або 48 тижнів	5 (2 вранці; 3 увечері) 6 (3 вранці; 3 увечері)
Генотип 1, високе вірусне навантаження з БВО*	< 75 кг = 1000 мг ≥ 75 кг = 1200 мг	48 тижнів	5 (2 вранці; 3 увечері) 6 (3 вранці; 3 увечері)
Генотип 4 з БВО *	< 75 кг = 1000 мг ≥ 75 кг = 1200 мг	24 тижні або 48 тижнів	5 (2 вранці; 3 увечері) 6 (3 вранці; 3 увечері)
Генотип 1 або 4 без БВО *	< 75 кг = 1000 мг ≥ 75 кг = 1200 мг	48 тижнів	5 (2 вранці; 3 увечері) 6 (3 вранці; 3 увечері)
Генотип 2 або 3, низьке вірусне навантаження з БВО**	800 мг(а)	16 тижнів (а) або 24 тижні	4 (2 вранці; 2 увечері)
Генотип 2 або 3, високе вірусне навантаження з БВО**	800 мг	24 тижні	4 (2 вранці; 2 увечері)
Генотип 2 чи 3, без БВО	800 мг	24 тижні	4 (2 вранці; 2 увечері)

* Швидка вірусна відповідь (БВО) – відсутність РНК ВГС при визначенні через 4 тижні та через 24 тижні лікування.

** Швидка вірусна відповідь (БВО) – негативна РНК ВГС при визначенні через 4 тижні.

Низьке вірусне навантаження – ≤ 800 000 МО/мл.

Високе вірусне навантаження -> 800 000 МО/мл.

На даний час невідомо, чи забезпечує висока доза рибавірину (наприклад 1000/1200 мг на добу залежно від маси тіла) більшу частоту стійкої вірусологічної відповіді, ніж доза 800 мг на добу, при скороченні тривалості лікування до 16 тижнів.

Остаточний клінічний ефект скорочення початкового курсу лікування до 16 тижнів замість 24 тижнів невідомий з огляду на потребу у повторному лікуванні пацієнтів, які не відповіли на лікування, та пацієнтів з рецидивом.

Хронічний гепатит С – лікування хворих, які вже отримували лікування

Рекомендована доза препарату в комбінації з пегінтерфероном альфа-2а 180 мкг 1 раз на тиждень становить 1000 мг на добу при масі тіла < 75 кг та 1200 мг/добу при масі тіла ≥ 75 кг відповідно незалежно від генотипу.

При виявленні вірусу на 12-му тижні лікування терапію слід припинити. Рекомендована тривалість лікування становить 48 тижнів. При вирішенні питання про лікування пацієнтів з генотипом 1, які не відповіли на попереднє лікування пегільованим інтерфероном та рибавірином, загальна тривалість терапії, що рекомендується, повинна становити 72 тижні.

Ко-інфекція ВІЛ-ВГС

Рекомендована доза препарату в комбінації з пегінтерфероном альфа-2а 180 мкг 1 раз на тиждень протягом 48 тижнів становить: для пацієнтів з генотипом 1 ВГС при масі тіла < 75 кг – 1000 мг на добу; у пацієнтів із генотипом 1 ВГС при масі тіла ≥ 75 кг – 1200 мг/добу; для пацієнтів, інфікованих іншими генотипами ВГС, – 800 мг на добу. Курс лікування тривалістю менше 48 тижнів належним чином не досліджувався.

Прогнозування відповіді та її відсутність у пацієнтів, які раніше не отримували лікування

Визначення ранньої вірусологічної відповіді (зниження вірусного навантаження нижче за поріг визначення РНК ВГС або не менше 2 log) на 12-му тижні терапії може прогнозувати досягнення стійкої вірусологічної відповіді (таблиця 2).

Прогностична цінність вірусологічної відповіді на 12 тижні комбінованої терапії препаратом та пегінтерфероном у рекомендованому режимі (Таблиця 2).

Генотип	Негативний			Позитивний
Генотип	Відсутність відповіді на 12-му тижні	Відсутність стійкої відповіді	Прогностична цінність	Відповідь на 12-му тижні	Стійка відповідь	Прогностична цінність
Генотип 1 (n=569)	102	97	95% (97/102)	467	271	58% (271/467)
Генотип 2 та 3 (n=96)	3	3	100% (3/3)	93	81	87% (81/93)

Подібне негативне прогностичне значення визначалося у пацієнтів з коінфекцією ВІЛ-ВГС, які застосовували пегінтерферон альфа-2а як монотерапію або в комбінації з рибавірином (100% (130/130) або 98% (83/85) відповідно). Позитивні прогнозовані значення 45% (50/110) та 70% (59/84) визначалися у пацієнтів, інфікованих ВГС генотипу 1 та 2/3 із супутньою ВІЛ-інфекцією, які отримували комбіноване лікування.

Прогнозованість відповіді та її відсутність у пацієнтів, які раніше отримували лікування.

У хворих, які не відповіли на лікування, при повторному лікуванні протягом 48 або 72 тижнів було показано, що супресія вірусу на 12-му тижні (рівень РНК ВГС неможливо визначити, тобто <50 МО/мл) є прогностичним критерієм досягнення стійкого вірусологічного відповіді. Імовірність не досягнення стійкої вірусологічної відповіді при тривалості лікування 48 або 72 тижнів, у разі відсутності вірусної супресії на 12-му тижні, становила 96% (363 з 380) та 96% (324 з 339) відповідно. Імовірність досягнення стійкої вірусологічної відповіді при тривалості лікування 48 або 72 тижнів, у разі вірусної супресії на 12-му тижні, становила 35% (20 із 57) та 57% (57 зі 100) відповідно.

Комбіноване лікування з інтерфероном альфа-2а.

Рекомендована доза препарату у комбінації із розчином для ін'єкцій інтерферону альфа-2а залежить від маси тіла хворого (Таблиця 3).

Тривалість комбінованої терапії має становити принаймні щонайменше 6 місяців. Тривалість комбінованого лікування у пацієнтів із 1 генотипом ВГС має становити 48 тижнів. У пацієнтів, інфікованих іншими генотипами ВСГ, рішення про продовження лікування до 48 тижнів має ґрунтуватися на інших прогностичних факторах (високе початкове вірусне навантаження, чоловіча стать, вік від 40 років, поширений фіброз).

Режим дозування препарату при комбінованому лікуванні інтерфероном альфа-2а (Таблиця 3).

Маса тіла

Добова доза препарату

Тривалість лікування

Кількість капсул по

200 мг

< 75 кг

1000 мг

24 або 48 тижнів

5 (2 вранці, 3 увечері)

≥ 75 кг

1200 мг

24 або 48 тижнів

6 (3 вранці, 3 увечері)

Корекція дози з погляду на небажані реакції

З додатковою інформацією щодо корекції дози та відміни лікування пегінтерфероном альфа-2а або інтерфероном альфа-2а можна ознайомитись в інструкціях з медичного застосування у разі застосування «Рибавірин-Астрафарм» у комбінації з одним із цих препаратів.

Якщо під час комбінованого лікування препаратом з пегінтерфероном альфа-2а або інтерфероном альфа-2а розвинулися тяжкі небажані реакції або погіршилися лабораторні показники, необхідно змінювати дозу до зникнення небажаних реакцій. Рекомендації щодо корекції дози було розроблено на основі результатів клінічних досліджень (Таблиця 4).

Якщо виникли ознаки непереносимості після корекції дози, слід розглянути питання щодо припинення лікування рибавірином або рибавірином та пегінтерфероном альфа-2а або інтерфероном альфа-2а.

Рекомендації щодо корекції дози у разі виникнення анемії, пов'язаної з лікуванням (Таблиця 4).

Лабораторні показники	Зменшити лише дозу препарату до 600 мг на добу, якщо *	Припинити застосування препарату, якщо**
Гемоглобін у пацієнтів без серцевих захворювань в анамнезі	< 100 г/л	< 85 г/л
Гемоглобін у пацієнтів із стабільними захворюваннями в анамнезі	Зниження гемоглобіну > 20 г/л протягом 4 тижнів під час лікування (тривале зниження дози)	< 120 г/л, незважаючи на застосування зменшеної дози протягом 4 тижнів

* По 1 капсулі (200 мг) вранці та по 2 капсули (200 мг) увечері (сумарна доза 600 мг).

** Після зникнення небажаних реакцій застосування препарату можна відновити у дозі 600 мг на добу, яку потім підвищувати до 800 мг на добу за рішенням лікаря. Подальше підвищення дози не рекомендується.

Особливі групи хворих.

Застосування у разі порушення функції нирок. Застосування рибавірину відповідно до рекомендованої схеми (залежно від маси тіла) у хворих з порушенням функції нирок супроводжувалося значним підвищенням концентрації препарату в плазмі. Недостатньо даних щодо безпеки, ефективності та фармакокінетики рибавірину для здійснення корекції дози у пацієнтів з рівнем креатиніну у сироватці крові > 2 мг/дл або кліренсом креатиніну < 50 мл/хв, що знаходяться або не перебувають на гемодіалізі (див. розділ «Фармакокіне»). Тому «Рибавирин-Астрафарм» можна застосовувати даної категорії хворих лише у разі потреби. Лікування слід розпочинати (або продовжувати у разі розвитку ниркової недостатності під час лікування) з особливою обережністю. Необхідний ретельний моніторинг рівня гемоглобіну та коригування у разі потреби протягом усього періоду лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування у разі порушення функції печінки. Функція печінки не впливає на фармакокінетику рибавірину (див. розділ «Фармакокінетика»), тому корекція дози препарату «Рібавірин-Астрафарм» для пацієнтів з порушеною функцією печінки не потрібна. Застосування пегінтерферону альфа-2а та інтерферону альфа-2а протипоказане хворим на декомпенсований цироз та інші форми тяжкого порушення функції печінки.

Застосування пацієнтам похилого віку (старше 65 років). Значного впливу віку на фармакокінетику рибавірину не виявлено. Однак, як і для пацієнтів молодшого віку, перед застосуванням препарату необхідно досліджувати функцію нирок.

Застосування для дітей (до 18 років). У зв'язку з недостатністю даних щодо безпеки та ефективності застосування рибавірину в комбінації з пегінтерфероном альфа-2а та інтерфероном альфа-2а дітям лікування препаратом не рекомендується. Дані щодо безпеки та ефективності застосування препарату «Рібавірин-Астрафарм» у комбінації з пегінтерфероном альфа-2а дітям з 6 років обмежені.

Діти.

Щодо застосування препарату «Рибавірин-Астрафарм» дітям необхідна оцінка співвідношення користь/ризик у кожному окремому випадку (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Передозування

Відомий максимальний рівень передозування рибавірином під час проведення клінічних досліджень становив 10 г (50 капсул по 200 мг) разом із 39 млн МО інтерферону альфа-2b у вигляді розчину для ін'єкцій (13 підшкірних ін'єкцій по 3 млн МО). Таку кількість із метою самогубства прийняв пацієнт протягом дня. Пацієнт спостерігався 2 дні у відділенні невідкладної терапії; за цей час жодних побічних реакцій, пов'язаних із передозуванням, визначено не було.

Внаслідок великого обсягу розподілу рибавірину не виводиться значним чином за допомогою гемодіалізу.

Лікування: Скасування препарату, симптоматична терапія.

Побічні реакції

Характерною для профілю безпеки рибавірину є гемолітична анемія, що виникає протягом перших тижнів терапії. Гемолітична анемія, асоційована із застосуванням рибавірину, може призвести до погіршення серцевої функції та/або погіршення існуючої патології серця. У деяких пацієнтів також спостерігалося збільшення рівня сечової кислоти та непрямого білірубіну, асоційованих із гемолізом.

Побічні реакції, зазначені в цьому розділі, спостерігалися у клінічних дослідженнях та/або отримані зі спонтанних повідомлень в основному при застосуванні рибавірину в комбінації з інтерфероном альфа-2а або пегінтерфероном альфа-2а.

Побічні реакції у пацієнтів, які отримують рибавірин у комбінації з інтерфероном альфа-2а, загалом були однаковими з такими, що визначалися при застосуванні рибавірину в комбінації з пегінтерфероном альфа-2а.

також інструкцію з медичного застосування лікарських засобів, з якими рибавірин застосовується в комбінації.

Хронічний гепатит.

Найбільш поширені побічні реакції при комбінованому лікуванні рибавірином та пегінтерфероном альфа-2а у дозі 180 мкг були виражені, як правило, легко або помірно і не вимагали корекції дози або відміни препарату.

Хронічний гепатит С у пацієнтів, які не відповіли на попередню терапію.

Загалом, профіль безпеки препарату «Рибавірин-Астрафарм» у комбінації з пегінтерфероном альфа-2а у пацієнтів, які не відповіли на попереднє лікування, був порівняно з таким у пацієнтів, які раніше не отримували лікування. У клінічному дослідженні, що включає 48- або 72-тижневе лікування пацієнтів, які не відповіли на попередню терапію пегільованим інтерфероном альфа-2b/рибавірином, лабораторні відхилення або небажані явища призводили до відміни пегінтерферону альфа-2а і % % при тривалості лікування 48 тижнів і 12% і 13% відповідно при тривалості лікування 72 тижні. Аналогічно, у пацієнтів з цирозом або переходом у цироз частота відміни терапії пегінтерфероном альфа-2а та рибавірином була вищою у групі хворих, які отримують лікування протягом 72 тижнів, ніж у групі хворих, які отримують лікування протягом 48 тижнів. У дослідження не включали пацієнтів, яким було скасовано попереднє лікування (пегільованим інтерфероном альфа-2b/рибавірином) через гематологічну токсичність.

В іншому клінічному дослідженні пацієнти, які не відповіли на попередню терапію, з поширеним фіброзом або цирозом (3-6 балів за шкалою Ishak) та початковим рівнем тромбоцитів не більше 50000/мм3 отримували 48-тижневий курс лікування. До гематологічних розладів, визначених у перші 20 тижнів дослідження, належала анемія (рівень гемоглобіну становив < 100 г/л), нейтропенія (абсолютна кількість нейтрофілів становила < 750/мм3 ) та тромбоцитопенія (кількість тромбоцитів 0/5).

Ко-інфекція ВІЛ-хронічний гепатит С

Профіль безпеки пегінтерферону альфа-2а в режимі монотерапії або в комбінації з рибавірином у хворих з коінфекцією ВІЛ-ВГС був порівнянний з таким у пацієнтів з ВГС. К другим нежелательным явлениям, возникающим у пациентов с ко-инфекцией ВИЧ-ВГС при комбинированном лечении пегинтерфероном альфа-2а и рибавирином, относятся: гиперлактацидемия/лактоацидоз, грипп, пневмония, эмоциональная лабильность, апатия, фаринголарингеальная боль, хейлит, приобретенная липодистрофия и хроматурия. Терапія пегінтерфероном альфа-2а асоціювалася зі зниженням абсолютної кількості CD4+ лімфоцитів у перші 4 тижні лікування без зміни їхнього відсоткового вмісту. Кількість CD4+ лімфоцитів поверталася до початкового рівня після зниження дози або відміни терапії. Призначення пегінтерферону альфа-2а не мало негативного впливу на показник вірусного навантаження ВІЛ під час терапії та у період спостереження після завершення терапії. Дані щодо застосування пацієнтам із кількістю CD4+ лімфоцитів менше 200 клітин/мкл обмежені (див. інструкцію з медичного застосування для пегінтерферону альфа-2а).

Побічні реакції при комбінованій терапії препаратом «Рибавірин-Астрафарм» і пегінтерфероном альфа-2а або інтерфероном альфа-2а у пацієнтів із вірусним гепатитом С.

Інфекції та інвазії: інфекції верхніх дихальних шляхів, бронхіт, кандидоз ротової порожнини, простий герпес, інфекції нижніх дихальних шляхів, пневмонія, інфекції сечовивідних шляхів, інфекції шкіри, ендокардит, зовнішній отит.

З боку крові: анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія, лімфаденопатія, панцитопенія, апластична анемія, справжня еритроцитарна аплазія.

З боку імунної системи саркоїдоз, тиреоїдит, анафілаксія, системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, ідіопатична або тромботична тромбоцитопенічна пурпура, відторгнення трансплантату печінки та нирок, хвороба Фогта-Коянагі-Харада.

З боку ендокринної системи: гіпотиреоз, гіпертиреоз, цукровий діабет.

З боку метаболізму: анорексія, дегідратація.

Порушення з боку психіки: депресія, безсоння, зміна настрою, емоційні розлади, тривожність, агресивність, нервозність, зниження лібідо, суїцидальні думки, галюцинації, гнів, суїцид, психічні розлади, манія, біполярні розлади, гоміцидальні ідеї.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, порушення концентрації уваги, порушення пам'яті, синкопальні стани, слабкість, мігрень, гіпестезія, гіперестезія, парестезія, тремор, порушення смакових відчуттів, нічні кошмари, сонливість, периферична нейропатія, кома, судоми, параліч лицьового нерва, церебральна ішемія.

З боку органів зору: порушення зору, біль у очному яблуці, запальні захворювання очей, ксерофтальмія, крововилив у сітківку, оптична нейропатія, набряк диска зорового нерва, ураження судин сітківки, ретинопатія, виразка рогівки, втрата зору, серйозні випадки відшарування.

З боку органів слуху: вертиго, біль у вусі, дзвін у вухах, втрата слуху.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, серцебиття, периферичні набряки, інфаркт міокарда, застійна серцева недостатність, стенокардія, суправентрикулярна тахікардія, аритмія, фібриляція передсердь, перикардит, припливи, артеріальна гіпотензія/гіпертензія.

З боку дихальної системи: диспное (задишка), кашель, диспное (задишка) при фізичному навантаженні, носова кровотеча, назофарингіт, набряки пазух, закладеність носа, риніт, біль у горлі, свистяче дихання, інтерстиціальний пневмоніт (включаючи випадки) емболія легеневої артерії.

З боку травного тракту: діарея, нудота, біль у животі, блювання, диспепсія, дисфагія, виразки слизової оболонки порожнини рота, кровоточивість ясен, глосит, стоматит, метеоризм, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота, шлунково-кишковий , Виразкова хвороба, панкреатит, ішемічний коліт, виразковий коліт, пігментація мови.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функцій печінки, печінкова недостатність, холангіт, жирова дистрофія печінки.

З боку шкіри: алопеція, дерматит, свербіж, сухість шкіри, висипання, підвищене потовиділення, псоріаз, кропив'янка, екзема, шкірні реакції, реакції фотосенсибілізації, нічна пітливість, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк, мультиформна.

Порушення з боку кістково-м'язової системи: міалгія, артралгія, біль у спині, артрит, м'язова слабкість, біль у кістках, біль у шиї, кістково-м'язовий біль, м'язові судоми, міозит, рабдоміоліз.

З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність, нефротичний синдром.

Порушення з боку репродуктивної системи: імпотенція.

Загальні розлади: лихоманка, озноб, біль, астенія, стомлюваність, дратівливість, біль у грудній клітці, грипоподібний синдром, нездужання, загальмованість, припливи, спрага.

Лабораторні показники зниження маси тіла.

Травми та отруєння: передозування речовини.

Лабораторні показники

У дослідженнях застосування рибавірину в комбінації з пегінтерфероном альфа-2а або інтерфероном альфа-2а більшість випадків зміни лабораторних показників коригувалися за допомогою зміни дози. При комбінованій терапії рибавірином та пегінтерфероном альфа-2а спостерігалося підвищення активності аланінтрансамінази (АЛТ), що призводило до зменшення дози або припинення лікування.

Гемоліз є специфічним проявом токсичності терапії рибавірином. Зниження рівня гемоглобіну < 100 г/л спостерігалося у хворих, які отримують комбіноване лікування рибавірином у дозі 1000/1200 мг та пегінтерфероном альфа-2а протягом 48 тижнів, і у хворих, які отримують комбіноване лікування рибавірином та інтерфероном альфа-2а. При комбінованому застосуванні рибавірину 800 мг та пегінтерферону альфа-2а протягом 24 тижнів гемоглобін зменшувався до < 100 г/л. У більшості випадків зниження рівня гемоглобіну реєструвалося на початку лікування та стабілізувалося одночасно з компенсаторним збільшенням кількості ретикулоцитів.

У більшості випадків анемія, лейкопенія та тромбоцитопенія були легким ступенем (І ступеня відповідно до ВООЗ). Були зареєстровані зміни лабораторних показників ІІ ступеня відповідно до ВООЗ для гемоглобіну, лейкоцитів та тромбоцитів. Помірного ступеня (абсолютна кількість нейтрофілів 0,749-0,5×109/л) та важка (абсолютна кількість нейтрофілів < 0,5×109/л) нейтропенія спостерігалася у пацієнтів, які отримують рибавірин у дозі 1000/1200 мг у комбінації з пегінтеро 2а протягом 48 тижнів.

Збільшення рівня сечової кислоти та непрямого білірубіну, асоційовані з гемолізом, спостерігалося у деяких пацієнтів, які отримують рибавірин у комбінації з пегінтерфероном альфа-2а або інтерфероном альфа-2а. При цьому значення цих лабораторних показників поверталися на початковий рівень протягом 4 тижнів після завершення лікування. Рідко (у 2 із 755 пацієнтів) це асоціювалося з клінічними проявами (гостра подагра).

Лабораторні показники при коінфекції ВІЛ-ВГС. Незважаючи на те, що явища гематологічної токсичності (нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія) у пацієнтів з коінфекцією ВІЛ-ВГС виникають частіше, більшість з них коригується зміною дози та використанням факторів росту. Потреба передчасної відміни терапії виникає рідко. Зниження абсолютної кількості нейтрофілів нижче 500 клітин/мм3 спостерігалося у пацієнтів, які отримують монотерапію пегінтерфероном альфа-2а та комбіновану терапію рибавірином та пегінтерфероном альфа-2а. Зниження тромбоцитів нижче 50000 клітин/мм3 спостерігалося у пацієнтів при монотерапії пегінтерфероном альфа-2а та комбінованої терапії. У хворих, які отримують монотерапію пегінтерфероном альфа-2а, та у хворих, які отримують комбіновану терапію рибавірином та пегінтерфероном альфа-2а, була зареєстрована анемія (гемоглобін < 100 г/л).

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Тримати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 капсул у блістері; по 3 або 6 блістерів у коробці.

Категорія відпустки

За рецептом.

Виробник

ТОВ "Астрафарм", Україна.

Адреса