ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ТЕРАФЛЮ екстра 

зі смаком лимона

 

(TherAFlu® EXTRA

with lemon flavour)

 

 

Склад лікарського засобу:

діючі речовини: 1 пакет містить парацетамолу 650 мг, феніраміну малеату 20 мг, фенілефрину гідрохлориду 10 мг;

допоміжні речовини: сахароза, калію ацесульфам, кислота лимонна безводна, мальтодекстрин, кремнію діоксид, натрію цитрат дигідрат, кальцію фосфат, барвник жовтий D&C № 10 (Е 104), барвник жовтий FD&C № 6 (Е 110), ароматизатори лимонні натуральні.

 

Лікарська форма. Порошок для орального розчину.

 

Сипкий гранульований порошок з білими і жовтими крупними гранулами, можлива наявність м’яких грудочок; розчин: мутний, жовтий розчин  з запахом лимона.

 

Назва і місцезнаходження виробника.

ФАМАР ФРАНЦІЯ/FAMAR FRANCE.

1 Авеню дю Шамп де Марс, 45072 Орлеан Цедекс 2, Франція/1 Avenue du Champ de Mars, 45072 Orléans Cedex 2, Franse.

 

Фармакотерапевтична група.

Аналгетики та антипіретики. Комбінації парацетамолу без психолептиків. Код АТС N02B E51.

 

Комбінований препарат для лікування симптомів грипу та застуди. Має жарознижувальну, деконгестивну, знеболювальну і протиалергічну дію.

Парацетамол чинить аналгетичну, жарознижувальну та незначну протизапальну дію. Терапевтичний ефект зумовлений інгібуванням ферментів циклооксигенази. Фенілефрину гідрохлорид є симпатоміметичним аміном, що діє переважно шляхом прямого впливу на               α-адренергічні рецептори. Він спричиняє звуження судин, зменшує набряк і гіперемію слизової оболонки порожнини носа та придаткових пазух. Феніраміну малеат, блокатор Н1-рецепторів, чинить протиалергічну дію, зменшує вираженість місцевих ексудативних проявів, усуває сльозотечу, ринорею.

Після прийому внутрішньо парацетамол швидко всмоктується з травного тракту. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 30-60 хв. При застосуванні терапевтичних доз період напіввиведення  становить 1-4 години. Парацетамол метаболізується у печінці в основному за допомогою реакції кон’югації. Залежно від концентрації у плазмі крові частково піддається деацетуванню або гідроксилюванню. Основний  шлях  виведення –  з  сечею (90-100 %  протягом 24 годин), у вигляді  кон’югатів глюкуронідів (60 %), сульфатів (35 %) або цистеїну (3 %).

Максимальна концентрація феніраміну малеату у плазмі крові досягається через 1-2,5 години; період напіввиведення  становить 16-19 годин. 70-83 %  від прийнятої внутрішньо дози виводиться  з сечею у незмінному стані  або у формі метаболітів.

Фенілефрин має обмежену біодоступність у зв’язку з недостатньою абсорбцією у травному тракті і пресистемним ефектом у кишечнику  та печінці, що викликана дією моноамінооксидази.

 

Показання для застосування.

Короткочасне симптоматичне лікування грипу та застуди, включаючи гарячку та озноб, головний біль, закладеність носа, чхання та ринорею, біль у тілі.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату. Тяжка серцево-судинна, печінкова або ниркова недостатність, вроджена гіпербілірубінемія, артеріальна гіпертензія; феохромоцетома, тиреотоксикоз, аденома простати з утрудненим сечовипусканням; обструкція шийки сечового міхура; захворювання крові, пілородуоденальна обструкція, стенозна виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, цукровий діабет, захворювання легень (включаючи бронхіальну астму), закритокутова глаукома, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, епілепсія, алкоголізм, супутнє лікування інгібіторами  МАО  та  протягом  2 тижнів після припинення їх застосування.

 

Належні заходи безпеки при застосуванні.

Не можна перевищувати рекомендовану дозу або приймати препарат довше 7 днів поспіль.

Слід проконсультуватися з лікарем, якщо симптоми:

– не поліпшуються протягом 7 днів;

– супроводжуються гарячкою, що тримається довше 3 днів;

– включають біль у горлі, який не минає довше 3 днів, і супроводжуються гарячкою, головним болем, висипаннями, нудотою або блюванням.

Слід уникати одночасного застосування інших лікарських засобів, що містять парацетамол.

При застосуванні препарату не рекомендується вживати алкогольні напої, оскільки етиловий спирт при одночасному прийомі парацетамолу може спричиняти порушення функції печінки.

З обережністю застосовувати препарат пацієнтам з гіпертрофією передміхурової залози, захворюваннями щитовидної залози, печінки та нирок, брадикардією, гострим панкреатитом, пацієнтам віком старше 70 років із серцево-судинними захворюваннями.

Без призначення лікаря не слід застосовувати препарат пацієнтам, які проходять курс лікування із застосуванням інших лікарських засобів.

Фенілефрин може сприяти помилковому позитивному результату допінг-контролю у спортсменів.

 

Особливі застереження.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний жінкам у період вагітності або годування груддю.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Під час лікування не рекомендується керувати автотранспортом та працювати зі складними механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги і високої швидкості психомоторних реакцій. При одночасному застосуванні седативних засобів, транквілізаторів або алкоголю може посилюватися сонливість.

 

Діти. Дітям віком до 12 років препарат протипоказаний.

 

Спосіб застосування та дози.

Дорослим і дітям віком від 12 років призначають по 1 пакету кожні 4-6 годин (у разі необхідності для полегшення симптомів), але не більше 3 пакетів на добу. Однократна доза не має перевищувати 1 пакет. Не рекомендується застосовувати препарат довше 7 днів. Вміст 1 пакета слід розчинити у склянці кип’яченої гарячої води та випити гарячим.

Передозування.

Спричинене парацетамолом: гепатотоксичний ефект, у тяжких випадках розвивається некроз печінки. Супроводжується нудотою, блюванням, болем у животі, що можуть з’явитися протягом 24-48 годин після передозування. Порушення  метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз, гостра ниркова недостатність з некрозом канальців; серцева аритмія, панкреатит, сульфгемоглобінемія, метгемоглобінемія, анемія.

Спричинене потенціюванням парасимпатолітичної дії  антигістамінного компонента та симпатоміметичною дією фенілефрину гідрохлориду: гемодинамічні зміни і серцево-судинну недостатність із пригніченням дихання, сонливість, за якою можливе збудження (особливо у дітей); депресія, виразки слизової оболонки рота, порушення зору; головний біль; запаморочення, безсоння, кома; судоми; зміни поведінки; артеріальна гіпертензія; брадикардія; атропіноподібний «психоз». 

Спричинене кислотою аскорбіновою: при застосуванні більше 2 г – метеоризм, діарея, ниркова коліка, порушення обміну цинку та міді, кристалурія, сечокам’яна хвороба.

Лікування: промивання шлунка, внутрішньовенне або пероральне застосування N-ацетилцистеїну як антидота парацетамолу, прийом активованого вугілля, мінерального проносного засобу, моніторинг дихання та кровообігу (не можна застосовувати адреналін). Симптоматичне лікування і підтримуюча терапія. У разі судом призначають діазепам.

При артеріальній гіпотензії можна застосовувати блокатори α-рецепторів або судинозвужувальні засоби.

 

Побічні ефекти.

Найчастіші побічні реакції: запаморочення, сухість у роті або горлі, підвищена втомлюваність, головний біль, занепокоєність, нервозність, тахікардія, прискорене серцебиття. Рідко відзначаються збудженість, порушення сну, набряки.

Рідко можуть спостерігатися:

алергічні реакції: свербіж, висипання, кропив’янка; у поодиноких випадках – еритематозні та інші тяжкі шкірні реакції, петехії, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, зниження артеріального тиску навіть до шокового стану, анафілаксія;

з боку травного тракту: розлади травлення, включаючи запор, нудоту, блювання, діарею або метеоризм, біль в епігастрії, порушення функції печінки;

з боку ендокринної системи: коливання рівня цукру в крові;

з боку нервової системи: сплутаність свідомості, вестибулярні порушення.

Спричинені парацетамолом: тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія; у поодиноких випадках – агранулоцитоз. Пацієнти з непереносимістю ацетилсаліцилової кислоти (5-10 %) реагують і на парацетамол (наприклад, хворі на бронхіальну астму).

Спричинені фенілефрином: підвищення артеріального тиску, біль у ділянці серця, мідріаз, порушення зору та акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску та потенційний вплив на ендокринні та інші регулятори метаболічних процесів, порушення сечовиділення.

Спричинені феніраміном: сухість очей, безсоння, в окремих випадках – кома, судоми, дискінезія, зміни поведінки.

На відміну від антигістамінних препаратів другого покоління, застосування феніраміну не асоціюється з пролонгацією QTc інтервалу і серцевою аритмією.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Медикаментозні взаємодії з парацетамолом зазвичай незначні, але посилюються, коли супутні лікарські засоби, такі як антикоагулянти (варфарин та кумарин) та протисудомні лікарські засоби мають низький терапевтичний індекс. Одночасне застосування парацетамолу з нестероїдними протизапальними засобами може підвищити їхню нефротоксичність. Фармакодинамічні взаємодії можуть виникати з іншими болезаспокійливими лікарськими засобами, такими як кофеїн, опіати; барбітурати зменшують жарознижувальний ефект. Період напіввиведення хлорамфеніколу подовжується. Пробенецид, холестирамін пригнічують метаболізм парацетамолу. Лікування туберкульозу рифампіцином та ізоніазидом збільшує гепатоксичність парацетамолу. Протиепілептичні засоби (фенобарбітал, фенітоїн, карбазепін) не збільшують ризик гепатотоксичної дії.

Фенілефрину  гідрохлорид  не слід застосовувати з інгібіторами моноамінооксидази, α- і               β-блокаторами, іншими антигіпертензивними засобами, фенотіазиновими похідними (наприклад, прометазин), бронходилататорними симпатоміметичними засобами, трициклічними антидепресантами, гуанетидином або атропіном, наперстянкою, алкалоїдами раувольфії, індометацином, метилдопою, глюкокортикостероїдами; препаратами, що впливають на апетит, амфетаміноподібними  психостимуляторами, стимуляторами пологів, анестетиками, алкалоїдами ріжків.

Феніраміну малеат потенціює дію лікарських засобів, що пригнічують центральну нервову систему (наприклад, антипаркінсонічних та антипсихотичних засобів), а також алкоголю, пригнічує дію антикоагулянтів і взаємодіє з прогестероном, резерпіном, тіазидними діуретиками. Пероральні контрацептиви можуть призвести до зменшення ефективності антигістаміну.

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

 

Упаковка.

По 1 пакету без вкладання у вторинну упаковку або по 10 пакетів у картонній коробці.

 

Категорія  відпуску. Без рецепта.