ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

АМІТРИПТИЛІНУ ГІДРОХЛОРИД-ЗН

(AMITRIPTYLINE HYDROCHLORID-ZN)

Склад:

діюча речовина: amitriptiline;

1 мл розчину містить амітриптиліну гідрохлориду у перерахуванні на амітриптилін 10 мг;

допоміжні речовини: глюкоза, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Неселективнi iнгiбiтори зворотнього нейронального захоплення моноамiнiв. Код АТС N06A А09.

Клінічні характеристики.

Показання. Ендогенні депресії, особливо тривожно-депресивні стани.

Протипоказання. Гiперчутливість до амітриптиліну або будь-якого зi складових препарату. Глаукома, гіпертрофія передміхурової залози, атонія сечового міхура.

Нещодавно перенесений iнфаркт мiокарда. Будь-якого роду блокади або порушення ритму серця, а також недостатнiсть коронарних артерiй.

Одночасне лiкування iз застосуванням IМАО (iнгiбiторiв моноамiнооксидази) або застосування протягом двох тижнiв пiсля припинення лiкування IМАО.

Спосіб застосування та дози. При тяжких депресіях лікування можна розпочинати з парентерального введення препарату – внутрішньом'язово або внутрішньовенно повільно – дорослим в дозі 25-40 мг 3-4 рази на добу. Курс лікування – 3-12 введень. Після цього доцільно призначати амітриптиліну гідрохлорид внутрішньо у формі таблеток.

Особам літнього віку препарат призначають у менших дозах.

Зниження функції нирок помiрного ступеня: застосовувати з обережністю.

Зниження функції печiнки помiрного ступеня: рекомендується обережний пiдбiр дози та, якщо можливо, визначення вмiсту препарату у сироватцi кровi.

Побічні реакції.

У переліку, що наведений нижче, використовуються терміни MedDRA ВООЗ для класів систем органів:

дуже часті (>1/10); часті (>1/100, <1/10); нечасті (>1/1000, <1/100); рідкісні (>1/10 000, <1/1000); дуже рідкісні (<1/10 000).

Класи систем органів за MedDRA	Частота	Прояви
З боку системи крові та лімфатичної системи	Рідкісні	Пригнічення кісткового мозку, агранулоцитоз, лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія.
Розлади метаболізму	Рідкісні	Зниження апетиту.
З боку психіки	Часті Нечасті Рідкісні	Стан сплутаності свідомості, зниження лібідо. Гіпоманія, манія, тривожний стан, безсоння, страшні сновидіння. Делірій (у літніх хворих), галюцинації (у хворих на шизофренію).
З боку нервової системи	Дуже часті Часті Нечасті	Сонливість, тремор, запаморочення, головний біль. Розлади уваги, дисгевзія, парестезії, атаксія. Судоми.
З боку органiв зору	Дуже часті Часті Нечасті	Порушення акомодації. Мідріаз. Збільшення внутрішньоочного тиску.
З боку органiв слуху	Нечасті	Шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи	Дуже часті Часті Нечасті Рідкісні	Посилене серцебиття, тахікардія, ортостатична гiпотензiя. Атріовентрикулярні блокади, блокади ніжок провідної системи. Порушення показників електрокардіографії (подовження інтервалу QT та комплексу QRS). Артеріальна гіпертензія. Аритмія.
З боку травної системи	Дуже часті Нечасті Рідкісні	Сухість у роті, запор, нудота. Діарея, блювання, набряк язика. Збільшення слинних залоз, паралітична кишкова непрохідність.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів	Рідкісні	Жовтяниця. Порушення показників функціонального стану печінки, підвищення активності лужної фосфатази крові і трансаміназ.
З боку шкіри та ії похiдних	Дуже часті Нечасті Рідкісні	Гіпергідроз. Висипання, уртикарії, набряк обличчя. Алопеція, реакції фотосенсибілізації.
З боку нирок та сечовивідних шляхів	Нечасті	Затримка сечі.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз	Часті Рідкісні	Еректильна дисфункція. Гінекомастія.
Загальні розлади	Часті Рідкісні	Втома. Пірексія.
Інші прояви	Дуже часті Рідкісні	Збільшення маси тіла. Зменшення маси тіла.

Передозування. Ознаки. Посилення вираженості описаних побічних ефектів.

Лікування. Лікування носить симптоматичний і підтримуючий характер. Обов’язковим є ретельний моніторинг стану навіть за умов очевидно нетяжкого випадку. Оцінюють стан свідомості, характер пульсу, величину артеріального тиску та функцію дихання; через невеликі проміжки часу проводять визначення вмісту електролітів і газів крові. Прохідність дихальних шляхів забезпечують у разi необхідності шляхом інтубації. Загалом рекомендується проведення лікування із застосуванням примусової вентиляції легенів для запобігання можливiй зупинцi дихання. Безперервний ЕКГ-моніторинг слід проводити протягом 3–5 діб. При розширенні інтервалу QRS, серцевій недостатності та шлуночкових аритміях може бути ефективним зсув рН крові у лужний бік (призначення розчину бікарбонату або проведення гіпервентиляції) з швидким введенням гіпертонічного розчину натрію хлориду (100–200 ммоль Na+). При шлуночкових аритміях можливе застосування традиційних антиаритмічних засобів, як, наприклад, 50–100 мг лідокаїну (1–1,5 мг/кг) внутрішньовенно з подальшою інфузією зі швидкістю 1–3 мг/хв.

У разi необхідності застосовують кардіоверсію та дефібриляцію. Циркуляторну недостатність коректують за допомогою плазмозамінників, а у тяжких випадках – шляхом інфузії добутаміну (спочатку зі швидкістю 2–3 мкг/кг на хвилину) зі збільшенням дози залежно від ефекту. Збудження та судоми можна припинити за допомогою призначення діазепаму.

Чутливість до перевищення дози значною мірою індивідуальна.

У дорослих дози понад 500 мг можуть спричинити інтоксикації середнього і тяжкого ступеня, дози ж незначно менші за 1000 мг були летальними.

Застосування в період вагітності або годування груддю. Препарат протипоказано під час вагiтностi.

Під час лікування слід припинити годування груддю.

Діти. Амітриптиліну гідрохлорид протипоказано для лікування депресії у дітей (віком до 18 років) через недостатність даних щодо безпеки та ефективності. Лікування амітриптиліном пов'язують з ризиком кардіоваскулярних побічних реакцiй у всіх вікових групах.

Особливості застосування.

Амiтриптилiн не слід призначати одночасно з IМАО (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодiя з іншими лікарськими засобами та iншi види взаємодій»). Одночасне призначення амiтриптилiну й iнгiбiторiв МАО може обумовити розвиток серотонiнового синдрому (поєднання симптомiв, що, можливо, включає тривожне збудження, сплутаність, тремор, мiоклонус та гiпертермiю).

Лікування із застосуванням амiтриптилiну можна починати через 14 дiб пiсля припинення прийому неселективних IМАО, а також не менше нiж через 1 годину пiсля припинення прийому препаратів зворотної дiї моклобемiду та селегiлiну.

При застосованнi високих доз препарату зростає iмовiрнiсть розвитку порушень ритму серця та тяжкої артеріальної гiпотензiї. Розвиток таких станів можливий також при застосуванні звичайних доз у хворих iз уже наявними захворюваннями серця.

Амiтриптилiн слід призначати з обережністю хворим з судомними розладами, затримкою сечі, гiпертиреозом, при наявності параноїдальних симптомів, а також захворювань печінки або серцево-судинної системи.

Ризик депресії, пов'язаної з пiдвищеним ризиком суїциду може iснувати до досягнення стiйкої ремiсiї та виникати спонтанно протягом курсу терапiї. На тлi лiкування антидепресантами слiд ретельно спостерiгати за станом хворих, особливо на початку терапiї, щодо клiнiчного погiршення та/або появи суїцидальних думок та поведiнки.

Хворі зі схильністю до суїциду не повинні мати доступ до великої кiлькостi лікарських засобів.

Особлива увага потрібна у разі призначення амiтриптилiну хворим на гiпертиреоз або ж тим, хто приймає препарати тиреоїдних гормонiв, оскільки можливий розвиток аритмій серця.

Хворі літнього віку особливо схильні до розвитку постуральної гiпотензiї пiд час лікування амiтриптилiном.

У хворих з манiакально-депресивними розладами можливий перехід захворювання в маніакальну фазу; з моменту початку маніакальної фази захворювання пацієнта необхідно припинити терапію амiтриптилiном.

При застосуванні амiтриптилiну з приводу депресивного компонента шизофренiї можливе посилення психотичних симптомів. Амiтриптилiн слід призначати в комбінації з нейролептиками.

У пацієнтів з рідкісним станом малої глибини та вузького кута камери ока можливе провокування нападів гострої глаукоми внаслідок дилатації зіницi (див. роздiл «Протипоказання»).

Застосування анестетикiв на тлі терапії три-/тетрациклiчними антидепресантами може збільшувати ризик аритмій та артеріальної гiпотензiї. Якщо можливо, необхідно припинити застосування амiтриптилiну за декілька діб до хірургічного втручання. У разi неминучості невідкладного оперативного втручання обов'язковим є інформування анестезіолога про лікування амiтриптилiном.

Як й iншi психотропнi засоби, амiтриптилiн здатний змінювати чутливість організму до інсуліну та глюкози, що потребує корекції протидiабетичної терапії у хворих на цукровий діабет; крім того, депресивне захворювання, власне, може проявлятися змінами балансу глюкози в органiзмi пацієнта.

Повідомлялося про випадки гiперпiрексiї на тлі застосування трициклiчних антидепресантiв у разi призначення одночасно з антихолiнергiчними або нейролептичними лікарськими засобами, особливо в спекотну погоду.

Раптове припинення терапії після тривалого лікування здатне спричинити симптоми вiдмiни у вигляді головного болю, нездужання, безсоння та дратiвливостi. Такі симптоми не є ознаками медикаментозної залежності.

Під час лікування не слід вживати алкоголь.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Препарат призначений для застосування в умовах стаціонару.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармакодинамiчнi взаємодії

Протипоказанi комбiнацiї

Iнгiбiтори МАО (неселективнi, а також селективнi А (моклобемiд) та В (селегiлiн)) — ризик серотонiнового синдрому (див. роздiл «Протипоказання»).

Небажанi комбiнацiї

Симпатомiметичнi засоби: амiтриптилiн здатний потенцiювати кардiоваскулярнi ефекти адреналiну, ефедрину, iзопреналiну, норадреналiну, фенiлефрину та фенiлпропаноламiну.

Блокатори адренергiчних нейронiв: трициклiчнi антидепресанти можуть перешкоджати антигiпертензивним ефектам гуанетидину, бетанiдину, резерпiну, клонiдину та метилдопи.

Рекомендується переглянути всю схему антигiпертензивної терапiї пiд час лiкування iз застосуванням трициклiчних антидепресантiв.

Антихолiнергiчнi засоби: трициклiчнi антидепресанти здатнi потенцiювати ефекти таких лiкарських засобiв стосовно органiв зору, ЦНС, кишечнику та сечового мiхура; слiд уникати одночасного з ними застосування через пiдвищений ризик паралiтичної кишкової непрохiдностi, гiперпiрексії.

Лiкарськi засоби, що спричиняють подовження iнтервалу QT електрокардiограми, в тому числi антиаритмiчнi препарати (хiнiдин), антигiстамiннi (астемiзол та терфенадин), деякi антипсихотичнi лiки (зокрема пiмозид та сертиндол), цизаприд, галофантрин та соталол можуть збiльшувати ймовiрнiсть шлуночкових аритмiй у разi прийому разом з трициклiчними антидепресантами.

Протигрибковi засоби, такi як флуконазол та тербiнафiн, зумовлюють збiльшення концентрації в сироватцi кровi трициклiчних антидепресантiв та вираженостi супутньої токсичностi. Бувають випадки втрати свiдомостi та виникнення хаотичної полiморфної шлуночкової тахiкардії.

Депресанти ЦНС: амiтриптилiн здатний посилювати ефекти алкоголю, барбiтуратiв та iнших засобiв пригнічення ЦНС.

Фармакокiнетичнi взаємодії

Вплив iнших медикаментозних засобiв на фармакокiнетику трициклiчних антидепресантiв

Трициклiчнi антидепресанти, включаючи амiтриптилiн, метаболізуються iзоензимом CYP2D6 цитохрому Р450 печiнки. CYP2D6 характеризується полiморфiзмом у популяцiї, та його активнiсть може пригнiчуватися багатьма психотропними, а також iншими лiкарськими засобами, як, наприклад, нейролептиками, iнгiбiторами зворотнього захоплення серотонiну за винятком циталопраму (який є дуже слабким iнгiбiтором iзоензиму), блокаторами β-адренорецепторiв, а також антиаритмiчними засобами. У метаболiзмi амiтриптилiну також беруть участь iзоензими CYP2C19 та CYP3A.

Барбiтурати, як i iншi стимулятори ензимiв, наприклад рифампiцин та карбамазепiн, можуть посилювати метаболiзм й тим самим обумовлювати зниження вмiсту трициклiчних антидепресантiв у плазмi кровi та зменшення антидепресантного ефекту.

Циметидин та метилфенiдат, а також препарати блокаторiв кальцієвих каналiв пiдвищують рiвнi трициклiчних сполук у плазмi та вiдповiдну токсичнiсть.

Трициклiчнi антидепресанти та нейролептики взаємно пригнічують метаболiзм один одного; це може призвести до зниження судомного порога та появи судом. Може бути необхiдною корекцiя доз зазначених лiкарських засобiв.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.. Амітриптилін – трициклічний антидепресант, неселективний інгібітор зворотнього нейронального захоплення моноамінів. Чинить виражену тимолептичну дію, належить до групи великих антидепресантів. Тимолептичний ефект поєднується з вираженим седативним ефектом. Чинить також антисеротонінову, антигістамінну та антихолінергічну дії.

Фармакокінетика. Біодоступність препарату становить приблизно 50 %. З білками плазми крові зв'язується понад 90 %. Метаболізується в печінці з утворенням фармакологічно активних метаболітів – нортриптиліну та динітротриптиліну. Період напіввиведення становить приблизно 17-30 годин, іноді більше. Виводиться переважно у вигляді метаболітів з сечею.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвна, прозора рідина.

Несумicнiсть. Не змiшувати з iншими лiкарськими засобами.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка.

По 2 мл у ампулі. По 5 ампул у блістері. По 2 блистери у коробці.

По 2 мл у ампулі. По 10 ампул у коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров'я народу».

Місцезнаходження. Україна, 61002, м. Харків, вул. Мельникова, 41.